Горіховий бізнес: Як підприємець з Одещини вирощує фундук і створює тонни смаколиків

Півтора десятиріччя тому бізнесмен з Одеської області Максим Шейко, мандруючи Італією, зауважив уздовж шляху незвичні сади. Зайшовши до насаджень, він виявив, що це був фундук.

Із того часу Шейко захопився думкою вирощувати цей горіх в Україні. У 2015 році він заснував на Одещині першу плантацію фундука, яка займає понад 800 гектарів, що приблизно дорівнює площі 1 150 футбольних полів.

Це одна з найбільших промислових плантацій цієї культури в Україні. Протягом дев'яти років підприємець збудував повний цикл вирощування і переробки цього горіха.

Протягом місяця на його підприємстві виробляється приблизно 10 тонн кондитерських виробів, які реалізуються в найбільших продуктових мережах країни. Завод з глибокої переробки горіхів Шейко заснував під час великої війни. Як йому вдалося створити одне з провідних підприємств з виробництва фундука та розширювати бізнес у воєнний час?

Від редакції. Малий і середній бізнес становить значну частину економіки, перевищуючи половину її обсягу. Представники цього сегменту не мають таких можливостей для лобіювання своїх інтересів, як великі корпорації, але вони вміло адаптуються до змін і відкривають нові перспективи для зростання.

Європейська Платформа підтримує підприємницькі принципи, які надихають бізнесменів на розвиток, тому розповідає їхні історії. Ці історії не про величезні багатства, а про те, як люди, закохані у свою роботу, розвиваються, працюють, створюють робочі місця і діляться своїм досвідом.

В Україні великі господарства з вирощування фундука — рідкість. Одне з таких, компанія "НВП "Філберт" Шейка, знаходиться на Одещині. Промислові плантації фундука також мають місце під Києвом, де їх культивує корпорація "Галс агро", та в Закарпатській області, де цим займається колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Більшість садових посадок здійснювали після 2010 року, і вони ще не досягли оптимального рівня плодоношення. Фундук починає давати перші комерційні партії плодів на шостий-сьомий рік після висадження, а максимальну врожайність досягає до 20 років. Тому наразі більшість горіхів, які споживають українці, є імпортованими з Туреччини, Грузії та Італії.

За підсумками 2023 року Україна імпортувала близько 950 тонн ядра фундука, а експортувала - 55 тонн. У довоєнні роки обсяги його закупівлі за кордоном були значно вищими, а продажів майже не було. Однак в останні роки обсяги внутрішнього виробництва суттєво зросли.

Після подорожі Італією Шейко кілька років обдумував ідею вирощування фундука в Україні. Оскільки конкуренції на внутрішньому ринку тоді майже не було, то такий бізнес виглядав доволі привабливо. У 2015 році він висадив перші 50 га дерев і з того часу лише розширював площу насаджень.

Зараз у підприємця є 820 гектарів полів, засаджених фундуком італійських сортів. На цьому обсязі він має намір зупинитися, оскільки вільних земель у територіальній громаді більше не залишилося. Шейко зазначає, що вибір припав на італійські сорти через їхню здатність давати високоякісні горіхи з гарним виходом ядра.

Вартість облаштування гектару фундукового саду з системою зрошення становить приблизно 5 тисяч доларів. У період з 2018 по 2020 рік держава відшкодовувала підприємствам 80% витрат на саджанці. Крім того, державна програма компенсувала 30% вартості меліоративних заходів.

На всіх ділянках встановлено крапельну систему поливу. Воду з Дністра подають у спеціально облаштований резервуар в центрі поля. Систему зрошення було змонтовано власноруч, проклавши дві водопровідні лінії довжиною 15 км.

Більша частина насаджень уже плодоносить, урожай збирають третій рік поспіль. На повну фазу плодоношення сади вийдуть у 2025-2026 роках.

У початкові роки, коли врожаї були скромними, фундук збирали вручну. Сьогодні ж цю задачу виконують спеціалізовані машини. На збір врожаю з усього поля, яке охоплює приблизно 500 гектарів плодючих насаджень, вистачає шести працівників.

"Цей сезон стане третім поспіль, коли ми відмовимося від ручної праці, завдяки придбанню в Італії трьох спеціалізованих комбайнів. Італійська селекція фундука не вимагає збору або струшування, оскільки після дозрівання він самостійно падає на землю. Комбайн оснащений спеціальними щітками та пилососом, які збирають горіхи, очищують їх і накопичують у причепі," - роз'яснює Шейко.

За дев'ять років підприємець створив господарство з повним циклом вирощування та переробки фундука. У 2021 році, коли зібрали перший товарний урожай, виявилося, що горіх у шкаралупі майже не купують. Довелося будувати цех первинної обробки, де фундук миють, сушать, калібрують і розколюють.

У 2022 році Шейко перший в області виграв грант від держави в розмірі 8 млн грн на створення потужностей для глибокої переробки фундука. Решту коштів на створення виробництва, близько 22 млн грн, підприємець інвестував самостійно.

Відповідно до вимог гранту, необхідно було працевлаштувати як мінімум 25 осіб. На даний момент на підприємстві працює 28 людей, причому більшість з них є внутрішньо переміщеними особами.

На підприємстві виготовляють кондитерські вироби з власного врожаю: фундук у шоколаді, енергетичні батончики, шоколадно-горіхову пасту, солоний фундук, нугу, а також борошно, крупу та олію. У планах - виробництво трюфеля і печива.

Щомісяця завод випускає більше десяти тонн кондитерських виробів. Продукти з фундука можна знайти у всіх великих українських мережах, таких як АТБ, "Сільпо", "Новус", "Варус", "Велика кишеня", Metro і "Ашан".

"Спочатку у великих мережах не вірили, що це український продукт, вирощений і перероблений на Одещині. Вважали, що ми фасуємо імпортовану продукцію в українську упаковку. Ми показували фото, відео, але ніхто не вірив.

Ми вирішили запросити ритейлерів відвідати наші поля. Першими відгукнулися представники "Сільпо". Вони оглянули сади та виробництво, після чого до нас більше не виникало питань. З того часу ставлення до нас змінилося, і проблем з оплатою більше не було, - розповідає Шейко.

Компанія реалізує фундук численним українським кондитерським фабрикам, і частину врожаю навіть постачає за кордон. Наприклад, восени 2023 року "НВП "Філберт" здійснила першу поставку горіхів до Румунії, а ще кілька партій відправила до Італії.

Вартість українського фундука приблизно така ж, як турецького або італійського. Шейко пояснює це тим, що доводиться імпортувати техніку для збору та переробки, запчастини, спеціальні добрива з Туреччини та Італії, сплачуючи мита і вартість логістики, які не платять місцеві виробники у своїх країнах.

"Вирощування фундука в Україні обходиться дорожче порівняно з Італією та Туреччиною, але ми не можемо встановлювати високу ціну, оскільки тоді його ніхто не купуватиме. Тому ми змушені орієнтуватися на вартість імпортного продукту аналогічної якості," - зазначає бізнесмен.

22 лютого 2022 року компанія зробила передоплату італійському виробнику за обладнання для глибокої переробки фундука. Оплату потрібно було вносити щомісяця. У перші місяці великої війни банки працювали з перебоями, а купити валюту було неможливо, тож "НВП "Філберт" не могла вчасно розраховуватися.

"Ми мали затримку з деякими платежами. Вийшли на зв'язок із партнерами, попросили не розривати угоду, і вони погодилися її подовжити. Ба більше, вони продовжили виробництво обладнання і у серпні того ж року здійснили його відвантаження, незважаючи на часткову оплату. Після цього ми ще протягом приблизно пів року виплачували їм залишок вартості", - згадує Шейко.

У перший рік великої війни компанія не відчула проблем, з якими зіткнулися більшість виробників, бо мала запас для роботи впродовж сезону.

"Ми завбачливо набуваємо садові засоби захисту та добрива в грудні та січні, забезпечуючи себе всім необхідним для наступного сезону. Помітили, що добрива зникли з ринку, проте перший рік це не стало для нас проблемою. Подібна ситуація виникла і з пальним, коли його раптово не стало на автозаправних станціях. Однак ми мали піврічний запас," - зазначає засновник господарства.

У наступному році постачальники стали більш гнучкими, почали доставляти з-за кордону менші партії товарів, орієнтуючись на конкретних замовників. Іншою проблемою стала мобілізація. Якщо раніше у цеху первинної переробки фундука працювало десять чоловіків, то тепер їх залишилося лише троє. У цеху та на полі тепер працюють переважно жінки.

Загалом на підприємстві 90 людей, сезонних працівників не наймають.

"Ми забезпечили бронювання механізаторів, які спеціалізуються на роботі з технікою для збору фундука, а також працівників меліораційного відділу. В цьому відділі потрібні чоловіки для роботи в полі цілодобово, щоб підтримувати в належному стані меліоративну систему. Більше 20 наших працівників служать у ЗСУ. На жаль, серед них є поранені та загиблі," - зазначив підприємець.

Як він зазначив, заробітна плата механізаторів і спеціалістів перевищує середній показник по області: працівники компанії заробляють від 15 до 20 тисяч гривень. Підвищений рівень оплати праці є однією з вимог для отримання гранту на відкриття переробного заводу.

Шейко має намір розширювати свій бізнес, збільшуючи врожайність фундука та вдосконалюючи процеси переробки горіхів, аби виробляти продукцію з більшою доданою вартістю.

"Планів щодо збільшення площ для посадки фундука наразі немає через обмеженість земельних ресурсів. Усі наші ділянки орендовані за довгостроковими договорами. Ми зосереджуємося на підвищенні врожайності, впроваджуючи інноваційні методи підживлення та захисту садів", - повідомляє підприємець.

Ліщинові дерева здатні приносити плоди протягом століття. Найвищу врожайність можна спостерігати у дерев віком 20-30 років, тому з роками виробництво фундука в Одеському регіоні лише збільшуватиметься.