Правомірність, помилки та ризики українського вторгнення в Курськ: погляд The Economist

Українським військовим потрібно діяти з обачністю, щоб уникнути перевтоми.

Росія вперше після Другої світової війни зіткнулася з вторгненням. Раніше українські війська Червоної Армії допомагали захищати російські території від нацистського наступу в Курській губернії. Сьогодні ж цією ж землею просуваються українські сили. Як зазначає The Economist, раптовий напад України, розпочатий 6 серпня, є сміливим кроком, здатним змінити хід війни. Однак видання також застерігає, що це ризикований хід, який може мати непередбачувані наслідки.

Етичні та правові підстави дозволяють Україні перенести військові дії на територію Росії. Кожна країна має невід'ємне право на самооборону, що не обмежується лише її межами. Росія розпочала несправедливу агресію проти України, здійснивши численні обстріли Сумської області з Курської області. Військові об'єкти, техніка та бази, що підтримують ці атаки, можуть вважатися легітимними цілями.

Курська наступальна операція України вже досягла певних успіхів. Сили оборони прорвали кордони регіону, зайнявши десятки населених пунктів і взявши сотні полонених. Це мало одразу три наслідки. Один з них - підняти моральний дух вдома: українська армія на Донбасі уповільнилась, а її контрнаступ минулого року закінчився. Другим наслідком є демонстрація міжнародним партнерам, що Україна може перехопити ініціативу. Обнадійливим є те, що Америка та Німеччина, серед інших, зазначили, що вони не проти використання їхньої зброї на російській землі.

Третій наслідок - викриття вразливих місць Росії. Владімір Путін використає вторгнення, щоб підкріпити свою велику брехню про те, що Росія веде оборонну війну проти Заходу. Але це також додасть доказів того, що ретельно створений Путіним образ сили та контролю є порожнім.

Українська стратегія, зокрема, має свої значні ризики. Київ, безсумнівно, розраховує на те, що його операція на Курському напрямку зможе відтягнути російські сили від Донбасу, зменшуючи тим самим тиск на українських оборонців у цьому регіоні. Однак, немає жодних свідчень, що Росія значно зменшила свої війська на передовій. Це стосується обох сторін конфлікту, оскільки Україна також перекинула значну частину своїх елітних підрозділів з Донбасу до Курська. З 6 серпня Росія продовжує своє просування на схід України, і тепер вони знаходяться на відстані менш ніж 13 км від Покровська, стратегічно важливого транспортного вузла.

Україна має почати пожинати політичні плоди свого успіху під Курськом, не надто розтягуючись. Росія починає контратаку. Якщо Україна зазнає великих втрат у людях і техніці протягом наступних тижнів, це може прискорити її невдачі на Донбасі, а також перебити відчуття імпульсу, накопиченого минулого тижня. Амбіційна окупація була б помилкою, хоча утримання придатної для оборони території в Курську як розмінної монети для майбутніх переговорів було б розумним.

Курськ надає важливий урок для союзників України: інколи для надійного захисту потрібні активні дії. Сполучені Штати, Велика Британія та Франція все ще не дозволяють Україні застосовувати ракети великої дальності на території Росії. Певні обмеження мають сенс, зокрема, заборона на використання західних ракет проти російських ядерних об'єктів. Однак не варто надмірно перебільшувати ризик ескалації.

Несправедливо, що Україні заборонено наносити удари по російських авіабазах, звідки злітають літаки для доставки бомб, які руйнують українські міста та вбивають мирних жителів. Російські військові, які безсоромно та незаконно перетинають кордон України, не повинні сподіватися на безпечний тил.