"Зміна податкових умов для 'Дія.City' може призвести до втрати ІТ-галуззю ще 20-30% до 2025 року", - зауважує Ольга Шаповал з Харківського ІТ-кластеру, повідомляє Delo.ua.

Про стан та проблеми української ІТ-галузі

Обсяг українського ІТ-експорту знову демонструє падіння: у першому півріччі-2024 мінус 5%. Які основні проблеми впливають на негативну динаміку?

- Дійсно IT-галузь почала падіння у 2023 році і цей тренд продовжується у 2024 році. Наразі є багато факторів, що заважають відновленню галузі, але в деяких питаннях поступово йдуть позитивні процеси. Хочу зосередитися на ключових моментах:

По-перше, проблема бронювання тривалий час залишалася невирішеною. Нарешті, державою було впроваджено відповідний механізм. Цей інструмент надає можливість ІТ-компаніям, які є резидентами "Дія.City" і отримали статус критично важливих від Мінцифри, забронювати до половини своїх військовозобов'язаних працівників. Таким чином, ці співробітники теоретично зможуть виїжджати за кордон у службові відрядження.

Наступне. Після ухвалення нового закону "Про мобілізацію", громадяни України отримали змогу оновлювати свої дані через ЦНАПи. ІТ-спільнота активно просувала цю ініціативу, і в результаті багато айтівців скористалися цією можливістю завдяки її зручності, швидкості та прозорості.

Третє. Важливо зазначити, що в рамках є-бронювання ІТ-компанії можуть резервувати фахівців із дефіцитними військово-обліковими спеціальностями (ВОС). Історично склалося так, що багато цінних співробітників, які ще 20 років тому на військовій кафедрі університету отримали умовно рідкісну ВОС, наразі мало що пам'ятають з тієї сфери. Тому добре, що держава на третьому році війни змінила підхід, адже ці спеціалісти зі своїм досвідом можуть бути більш корисними на своїх робочих місцях, ніж в армії із застарілими знаннями.

Гадаю, це всі основні позитивні зміни, які є корисними для ІТ-сектору та підтримують українські технологічні компанії на плаву.

Які перешкоди заважають розвитку української ІТ-спільноти?

- Так, є проблеми, що турбують ІТ-галузь і вони досі не вирішені. Серед них:

На сьогоднішній день проблема відряджень для українського ІТ-бізнесу залишається частково невирішеною. Лише заброньовані фахівці мають можливість виїжджати за кордон. Тим часом, питання відряджень актуальне для 95% української технологічної галузі. Коли держава зможе повністю вирішити питання відряджень для ІТ-сектору, це сприятиме зменшенню падіння індустрії за рахунок укладання нових угод з іноземними клієнтами за кордоном.

Сьогодні активно обговорюється питання про збільшення податкової бази. Як реагує ІТ-спільнота на цю ініціативу уряду? Як ви вважаєте, чи можна знайти інші шляхи, крім підвищення податків?

- Ми розуміємо, що важливо вирішувати питання з дефіцитом бюджету. Але є альтернативні підвищенню податків шляхи -- скорочення неефективних державних видатків, стимулювання зростання економіки, щоб зростала база оподаткування (доходи), а не % податків. Тому ІТ-спільнота складно сприймає ситуацію навколо можливого підняття податків в Україні.

Ця ситуація почала розгортатися на початку 2024 року. Тоді була оприлюднена Національна стратегія доходів, яка передбачала зміни в системі оподаткування, зокрема для резидентів "Дія.Сіty". Це підхід, який є абсолютно неправильним. Проблема в тому, що спеціальні податкові умови для "Дія.Сіty" не можуть бути змінені протягом 25 років. Держава взяла на себе певні зобов'язання, які має виконувати навіть у умовах війни.

Якщо держава змінить податкові умови для резидентів "Дія.Сіty" та загалом податкову систему для бізнеса, це викликає негативну реакцію з боку іноземних інвесторів, партнерів, замовників, що якимось чином пов'язані чи співпрацюють з українським ІТ.

Уявіть собі таку ситуацію. Іноземний інвестор володіє двома представництвами ІТ-компанії: одне розташоване в Польщі, інше в Україні. В обох країнах податкові умови приблизно рівні. Однак, Польща не стикається з ризиками війни, тоді як в Україні ці ризики існують. Поки податкове навантаження залишається більш-менш однаковим у обох країнах, інвестор готовий продовжувати бізнес в Україні. Але в разі підвищення податків, ймовірно, іноземний інвестор не захоче платити високі податки і піддавати свій бізнес додатковим ризикам війни. У такому випадку він, скоріш за все, закриє своє представництво в Україні. За песимістичними прогнозами, така доля може спіткати до третини іноземних компаній в нашій країні.

На жаль, потенційні ризики підвищення податків стали ще актуальнішими після появи законопроєкту №11416. На цей момент Міністерство фінансів та пан Гетманцев активно зустрічаються з експертами та представниками різних секторів економіки, щоб знайти оптимальні способи ліквідації бюджетного дефіциту в розмірі 165 млрд грн.

Вважаю, що підняття податків не допоможе вирішити проблему, адже податкова буде приходити до компаній, що й так сплачують податки, а не ті бізнеси, що працюють в тіні. Набагато ефективніше буде шукати можливості для поповнення бюджету за рахунок виведення підприємців з тіні. Зокрема, є багато сірих схем на митниці, де можна вивести у білу зону десятки мільярдів гривень.

Наприклад, айті-спільнота підтримує впровадження так званого економічного бронювання, коли з умовної білої зарплати у 35 тис. грн можна збільшити сплату податків у бюджет та закрити диру у 165 млрд грн. Ці висновки спираються на розрахунки відомих аналітичних центрів та можуть дозволити вирішити питання з фінансуванням армії, при цьому, це не буде мати значного впливу на можливість ЗСУ формування резервів для ротації. Але має бути прийнято політичне рішення, яке точно дасть більше позитивного впливу на економіку та покриття дефіциту бюджету, ніж ініціатива з підвищення податків. Бо скільки б % не поставити з нуля - це буде нуль. Це питання є базовим в курсі макроекономіки будь-якого університету, бо науково доведений факт, що підвищення % податків не призводить до збільшення державного бюджету (крива Лаффера). Ця теорія була доведена ще у часи Рейгана та дозволила США пройти важкі економічні часи, завдяки дерегуляції та стимулюванню економіки. Сподіваємось, що ці аргументи будуть почуті.

Представники ІТ-сектору стверджують, що зниження активності в галузі переважно стосується аутсорсингових компаній. Тим часом, продуктові компанії демонструють стійкість навіть під час воєнних дій. В чому причина такої ситуації?

- Насамперед варто підкреслити, що протягом останніх п'яти років аутсорсингові компанії стали відомими як сервісні компанії. Причина цього полягає в тому, що бізнес-моделі, засновані виключно на аутсорсингу, де IT-компанії наймають спеціалістів від інших компаній для погодинних проєктів, втратили свою рентабельність кілька років тому.

Чому? Через постійне зростання зарплат у сфері ІТ. У цій галузі завжди є дефіцит фахівців із високим рівнем знань, тому досвідчених працівників часто переманюють конкуренти. Отже, коли людина має лише часткову зайнятість в аутсорсі, але може заробити більше за повної зайнятості, цілком природно, що вона обере можливість отримувати більший дохід.

З роками аутсорсингові компанії перетворилися на сервісні, активно співпрацювали з іноземними клієнтами та забезпечували нашу країну валютними надходженнями. Ці ІТ-компанії сприяли міжнародному технобізнесу у створенні програмного забезпечення. Хоча вони не володіють правами інтелектуальної власності, як продуктові компанії, вони здатні виконувати весь спектр завдань - від генерації ідей до розробки програмних рішень.

Протягом останніх п'яти років сервісні компанії генерували більше валютної виручки для країни, ніж продуктові, якщо враховувати додану вартість на одного працівника в галузі інформаційних технологій. Це пояснюється тим, що сервісні компанії активно співпрацювали з іноземними клієнтами. У той самий час продуктові компанії перебудовували свій бізнес для міжнародної діяльності, щоб зберегти свої команди та знизити ризики припинення контрактів через військові дії. Хоча у нас є дуже успішні продуктові компанії, поки що ми не спостерігаємо масштабних угод щодо їх придбання, якщо вони структуровані в Україні. Основні перешкоди для цього – правова невизначеність, нереформована судова система та велика кількість застарілого законодавства з часів СРСР. Ініціатива "Дія.Сіty" є значним кроком вперед у розвитку цього ринку, але, на жаль, вона не вирішує всіх проблем.

На другому та третьому роках війни спостерігається занепад ІТ-індустрії. Причиною цього є втрата українськими ІТ-компаніями закордонних клієнтів. Особливо відчутними ці втрати є для сервісних підприємств. Ситуація ускладнюється тим, що іноземні клієнти часто не бажають співпрацювати з українськими офісами. Однак, вони готові співпрацювати з міжнародними компаніями, які мають українське походження, але їхні фахівці працюють, наприклад, у Польщі, Іспанії чи Португалії.

В результаті продуктові компанії дійсно демонструють певне зростання, навіть в умовах війни, завдяки перебудові міжнародної структури бізнесу. Але це зростання продуктовиків не може перекрити навіть 1% падіння основної частини ІТ-індустрії, що представляють сервісні компанії.

Скоріш за все, продуктові компанії будуть бумити вже після перемоги, коли з'явиться серйозний внутрішній ринок. Тоді продуктовики зможуть запропонувати цікаві рішення для світового фінтеху, мілітарі та інших напрямків. Але під час війни, на жаль, українські сервісні та продуктові компанії мають й надалі будувати антикризові бізнес-моделі, щоб залишатися на плаву.

Чи можливо зупинити зниження експорту ІТ-послуг з України за підсумками цього року?

Варто усвідомлювати, що Україна має значний сектор інформаційних технологій, який налічує близько 5 тисяч компаній. Їхні результати під час війни варіюються: більшість сервісних компаній залишаються на стабільному рівні, тоді як деякі втратили до 50% бізнесу, а інші зросли на 40%. Продуктові компанії здебільшого залишаються на тому ж рівні або показують помірне зростання. В цілому, ІТ-галузь в Україні демонструє середнє падіння на 5%. Варто відзначити, що компанії, які входять до Kharkiv IT Cluster, зазвичай показують кращі результати, ніж середньоринкові, завдяки підтримці, обміну інформацією, розробці адаптованих стратегій та налагодженню партнерств.

Здебільшого, занепад індустрії спричиняється невирішеними проблемами, які вже обговорювалися: бронювання, податки. Не виключено, що ситуація погіршиться, якщо податкові умови для "Дія.Сіty" будуть змінені. У такому разі, впродовж наступних двох років, тобто до 2025 року, ІТ-галузь може втратити ще 20-30%. Чи досягне це дна - наразі складно передбачити. Майбутнє ІТ-спільноти значною мірою залежить від дій уряду.

На третьому році війни український бізнес стикається з гострим дефіцитом кадрів через мобілізацію, що призводить до браку кваліфікованих спеціалістів. Як ІТ-компанії заповнюють вакансії?

- Кадрову проблему в ІТ-галузі можна поділити на дві частини.

Коли айтівця раптово мобілізують з проєкту, ІТ-компанія не має жодного впливу на цей процес. Іноземний замовник, у свою чергу, не бажає витрачати час на пошук та інтеграцію нового фахівця з України. Замість цього, він віддає перевагу працевлаштуванню ІТ-спеціаліста з Польщі або Чехії. Такі випадки, пов'язані з ризиками війни, призводять до втрати контрактів між українськими командами та іноземними партнерами. Як наслідок, наша айті-галузь втрачає близько 2 мільярдів гривень щомісяця. Це також означає зменшення податкових надходжень, зменшення кількості нових робочих місць та інші негативні наслідки.

По-перше, через обмеження можливостей для виїзду чоловіків у відрядження, на міжнародні переговори все частіше відправляються жінки з ІТ-компаній. За останні роки жінок все активніше наймають у технічні компанії. Проте існують галузі, де чоловіків-фахівців все ще більше, наприклад, в інженерії та розробці. Для підготовки висококваліфікованого спеціаліста в цих сферах потрібно близько 5-7 років. І не факт, що всі технічні напрямки в українському ІТ можуть бути заповнені жінками, оскільки вони рідше йдуть навчатися на інженерні чи розробницькі спеціальності в університетах. Проблема в тому, що в дорослому віці важко перекваліфікуватися на інженера без належної математичної бази, навіть маючи лише курси.

Для вирішення проблеми дефіциту кадрів в українській ІТ-сфері необхідний системний підхід. Потрібно активно працювати з освітніми закладами, включаючи школи та університети, а також популяризувати технічні спеціальності серед молоді. Фактично, сьогодні олімпіадні змагання знову набувають популярності. Індустрії потрібні фахівці, які мають глибокі знання у фундаментальних науках і можуть працювати інженерами або архітекторами в галузі штучного інтелекту (ШІ). Люди повинні бути інтелектуально розвиненішими за ШІ, щоб ефективно використовувати цей інструмент у роботі. Kharkiv IT Cluster має співпрацю з понад 200 навчальними закладами, включаючи університети, коледжі та школи по всій країні. Протягом багатьох років ми системно працюємо над цим питанням, щоб забезпечити нашим компаніям-членам конкурентну перевагу у наймі висококваліфікованих спеціалістів.

Крім того, для всіх українців, які прагнуть працювати в ІТ-сфері, є обов'язковим розуміння того, що знання англійської мови є необхідним. У сучасних умовах без володіння іноземною мовою не обійтися, оскільки це є загальноприйнятим стандартом для спілкування в галузі з колегами та іноземними клієнтами. Отже, якщо українці бажають увійти в ІТ-індустрію або побудувати успішну кар'єру в цьому напрямку, їм слід вивчати англійську мову та проходити відповідні курси підвищення кваліфікації, які проводяться іноземною мовою.

Обговоримо Харківський ІТ-кластер. Враховуючи, що місто постійно перебуває під обстрілами, як ваша спільнота адаптувала свою діяльність у таких екстремальних умовах?

- Насправді Харківський ІТ-кластер почав готуватися до війни же восени 2021 року, хоча ніхто не уявляв, якими будуть масштаби наступу. Ми збирали гроші та обладнання для нашої тероборони, проводили тренінги по антикризовим діям айті-компаній, зустрічалися з енергетиками, операторами мобільного зв'язку, формували переліки перевізників. Головне тоді було зберегти людей та бізнес, тому деякі ІТ-компанії перевезли частину своїх команд на захід України чи за кордон ще до 24 лютого. Підготовка до повномасштабки допомогла стати Харківській ІТ-спільноті більш стійкою.

Коли ж почалася війна, айті-компанії масово почали подавати заявки на вступ до Харківського ІТ-кластеру. Наразі наша спільнота включає понад 600 компаній, що в кілька разів більше, ніж до початку повномасштабної війни. До нас приєдналися учасники не лише з Харківської області, але й з усієї України та з різних куточків світу. Завдяки такій великій спільноті ми організовуємо наші заходи як офлайн, так і онлайн. Наприклад, у липні 2024 року Харківський ІТ-кластер відсвяткував своє 9-річчя. З цієї нагоди ми провели зустрічі в Харкові, Києві, Варшаві та в онлайн-форматі.

Протягом війни IT-компанії в Харкові пристосувалися до регулярних ракетних атак і тривог. Зокрема, ще в 2023 році ІТ-спільнота створила мережу з більш ніж 300 хабів незламності. Це дало змогу безпечно пережити минулу зиму.

Єдине питання, яке наразі викликає тривогу серед IT-фахівців, це нерозуміння, що буде з опаленням взимку в Україні. Проте до можливих відключень електроенергії харківська ІТ-спільнота підготувалася. Дехто придбав EcoFlow або подібні пристрої, а інші, хто має інженерну освіту, створили енергетичні станції власноруч.

Наразі айті-команди в Харкові продовжують свою роботу, незважаючи на регулярні тривоги. В офісах створено безпечні зони з укриттями. Мешканці Харкова навчилися розпізнавати різні типи тривог, що дозволяє їм швидко й адекватно реагувати на загрози. Сподіваємось, що до кінця 2024 року система тривог буде оновлена, що забезпечить точність у визначенні моментів, коли можна продовжувати роботу, а коли слід негайно ховатися.

На початку повномасштабки багато айтівців та компаній релокувались у західні регіони або за кордон. Чи повертаються команди назад до Харкова? Загалом які міграційні настрої спостерігаються у ІТ?

Можу запевнити, що IT-фахівці почали повертатися до Харкова ще під час військових дій. Звісно, це не охоплює всю нашу спільноту, але значна частина айтівців активно працює і не планує покидати місто.

Якщо обговорювати міграційні настрої, то природно очікувати, що після перемоги деякі люди оберуть залишитися за кордоном або в інших регіонах України, тоді як інші повернуться на Харківщину. Для стимулювання повернення необхідно забезпечити три ключові аспекти:

Ці чинники сприятимуть збереженню людського капіталу та створенню сприятливих умов для кар'єрного зростання та виховання дітей фахівців. Коли українці після війни усвідомлять, що в Харкові вони матимуть більше можливостей для професійного розвитку та фінансової стабільності, ніж у Європі, вони неодмінно повертатимуться додому.