Україна відповідає на агресивну війну Путіна, здійснюючи вторгнення в Курську область, - Financial Times.

Експерти та політики спочатку висловлювали скептицизм щодо дій Збройних Сил України, проте вже за кілька днів їхні погляди істотно змінилися.

Україна зриває війну Росії та переносить її на територію ворога. РФ наразі не може приборкати власну невизначеність. Про це у колонці для Financial Times пише політолог Лоуренс Фрідман.

У першій половині 2023 року домінували спекуляції про те, коли і як Україна почне свій великий наступ, щоб звільнити контрольовану Росією територію. На полігонах в Україні та Європі готувалися свіжі батальйони. Аналітики, військові експерти та чиновники широко обговорювали найбільш ймовірну мету - пройти російську оборону в бік Чорного моря. Єдиною невизначеністю був час. Коли в червні 2023 року розпочався наступ, несподіванок було мало. Російська оборона була добре підготовлена. Українській армії не вистачало техніки, підготовки, авіаційної підтримки та командних структур для досягнення великого прориву.

З початку минулого року Росія розпочала активний наступ, який став можливим через затримки України в мобілізації додаткових військових сил та обмеження поставок допомоги з боку США. Російські війська використовували смертоносні плануючі бомби та безперервні атаки для завдання ударів по українських позиціях. Хоча Росія зазнала значних втрат у живій силі та техніці, її економіка, орієнтована на військові потреби, та нові рекрути, які компенсували втрати, дозволили їй продовжувати наступальні дії, поступово витісняючи українські сили та захоплюючи зруйновані населені пункти.

Україна змогла досягти певних результатів, витіснивши російський флот з акваторії Чорного моря, завдавши ударів по нафтопереробним заводам та наклавши значні витрати на російську армію при невеликих виграшах. Водночас, накопичений ефект був виснажливим і деморалізуючим для українських сил. Найбільш розумним стратегічним кроком вважалося виснаження російських ресурсів до моменту, коли з’являться краще підготовлені війська, а також достатні запаси боєприпасів і техніки. Продовження наступальних дій виявилося занадто небезпечним. У такій ситуації почали обговорювати можливість припинення вогню та ведення переговорів. Оскільки російські сили мали перевагу, диктатор Володимир Путін не виявляв зацікавленості в будь-яких угодах, крім тих, що відповідали його максимальним вимогам.

6 серпня українські збройні сили здійснили несподіваний наступ, перетнувши кордон і зайнявши позиції в Курській області. Початкова реакція деяких аналітиків в Україні сприймалася як паніка: вони вважали, що це більше нагадує безладний вчинок, ніж продуману стратегію, вказуючи на ризикованість використання цінних військових ресурсів в операції, яка могла виявитися марною, замість того, щоб зосередитися на укріпленні оборони Донецька, що зазнавала серйозного тиску. Деякі вбачали в цьому амбітному проекті президента Володимира Зеленського та його головнокомандувача Олександра Сирського спробу вразити міжнародних партнерів та підняти бойовий дух, але без надії на стійкі результати. Проте, всього через кілька днів ситуація почала змінюватися.

Це була не просто смілива акція кількох сотень солдатів, а комплексна операція, що включала кілька бригад. Вони швидко просувалися, захоплюючи нові території та полонених. З 2023 року були зроблені важливі висновки. Оперативна безпека залишалася на високому рівні. Комунікації ворога були перевантажені, у бойових діях брали участь досвідчені підрозділи, а не новобранці. Українські літаки почали активно діяти, і російські опорні пункти вдалося обійти. Через тиждень після початку кампанії українські сили заявили про захоплення до 1000 км² російської території, що значно перевищує те, що Росія змогла досягти за останні вісім місяців. Під контролем українців опинилися понад 80 сіл, зокрема місто Суджа. Атаки безпілотників на російські військові аеродроми та системи ППО стали важливим підкріпленням для цієї операції, - зазначає Фрідман.

Путін не міг ігнорувати серйозність ситуації, адже близько 200 000 осіб були евакуйовані з прикордонних територій. Ставлячи під сумнів можливість вторгнення в Росію, він охарактеризував дії України як тероризм і провокацію. На чолі операції в регіоні він призначив Олексія Дюміна, свого колишнього охоронця та надійного соратника, тоді як військові підпорядкувалися ФСБ, яка відповідає за внутрішню безпеку.

Природним є припущення, що після подолання шоку в Росії не виникне серйозних проблем з витісненням українців. Проте Російська Федерація надіслала свої війська для захоплення України. Однак їй бракує достатньої кількості потужних резервів, щоб зосередити їх на вигнанні українців з Курщини. Керівництво та управління військами виглядають неефективними. Логістичні ланцюги порушені. Елементарні прорахунки призвели до значних втрат однієї з військових колон. Хоча є інформація, що українські підрозділи потрапили в засідки або застрягли в запеклих боях, вони все ж зберігають ініціативу та продовжують захоплювати нові території.

"Перенапружені сили та ослаблені лінії постачання є ризиком для України. Деякі підрозділи можуть бути відрізані й не зможуть відступити. Києву потрібно буде вирішити, яку територію він хоче утримувати та скільки ще військ він наважиться залучити до цієї операції, але наразі він максимально використовує невизначеність Росії", - зазначив політолог.

Зеленський підкреслив, що ця операція сприятиме встановленню миру. Фрідман вважає, що ці події, безсумнівно, викликають занепокоєння у Путіна, проте він може знову збільшити чисельність своїх військ, як це сталося у вересні 2022 року після останнього вдалого наступу України. Тоді Путін віддав наказ про жорстокі атаки на українські міста та мобілізацію додаткових росіян. Однак його економіка стикається з серйозними проблемами, зокрема, переповненість ринку праці. Тепер йому потрібно пояснити свою позицію щодо того, що "будь-яке мирне врегулювання повинно враховувати нові територіальні реалії".

"Існує ймовірність, що український наступ, в основному, має на меті захоплення територій для подальших переговорів та взяття полонених, які можуть бути використані для обміну на військовослужбовців. Якщо Київ зможе втримати ці позиції, то стратегічний ефект може бути значним, оскільки це дозволить перенести бойові дії на російську територію, зменшуючи тиск на оборонні лінії України, адже Росії доведеться скоротити свої наступальні операції", - резюмував експерт з політики.

Збройні сили України продовжують свої успішні операції в Курській області, і, згідно з інформацією аналітиків DeepState, захопили контроль над селом Внєзапноє. Одночасно, фахівці DeepState повідомили, що російські війська змогли просунутися в районі Піщаного та Красногорівки в Донецькій області.

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що в Курській області РФ під контролем ЗСУ вже понад 80 населених пунктів. На цій території було створено військову комендатуру на чолі з генерал-майором Едуардом Москальовим.

16 серпня Збройні сили України продемонстрували перші години наступальних дій у Курській області.

Військові підкреслили, що основними факторами успіху на початковому етапі операції стали детальна підготовка, несподіваність дій та відсутність інформації.